Наукові розробки

Викладачами кафедри ТІДП проводиться наукова робота за такою тематикою:

 

 1. Відповідальність представницьких органів місцевого самоврядування.

Труднощі сучасної політичної ситуації в Україні актуалізували проблему змісту, ролі, механізму реалізації відповідальності влади перед народом. падіння авторитету влади та недовіра народу до правлячої еліти засвідчує відірваність влади від народу, відсутність зворотного зв’язку із населенням. Тому, сьогодні особливо гостро постало питання пошуку нових комунікативних зв’язків і методів державно-політичного управління в Україні, що уможливить забезпечення ефективної взаємодії між владою і суспільством та з метою виявлення та реалізації інтересів і потреб різних соціальних груп.

Оскільки у правовій системі України фактично відсутні механізми, за допомогою яких народ може позбавити влади правлячу еліту чи окремих її представників у період між виборами, то механізми дострокового припинення повноважень органів місцевого самоврядування та відкликання депутата місцевої ради є тією ланкою що спроможна відновити зворотній зв'язок між владою та громадою. тому інституційно держава має забезпечити створення дієвого механізму прояву наслідків політичної відповідальності представницьких органів місцевого самоврядування через інститути дострокового припинення повноважень рад та окремо взятого депутата або припинення їх діяльності інші способи.

 

2. Проблеми правового забезпечення виробництва та обігу органічної

сільськогосподарської продукції та сировини.

Україна є аграрною державою. Проте, велика частина сільськогосподарських виробництв України є збитковими, а значна частина сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, що виробляються, не відповідають світовим стандартам якості та безпеки, що призводить до зменшення експортного потенціалу країни, високого рівня захворюваності та смертності населення та, як результат – до занепаду сільських територій.

В той же час в країнах ЄС та у світі в цілому стрімко поширюється органічне виробництво – цілісна система господарювання та виробництва харчових та інших продуктів, яка поєднує в собі найкращі практики, що враховують збереження довкілля, рівень біологічного розмаїття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання тварин та методів виробництва, які відповідають певним вимогам до продуктів, виготовлених з використанням речовин та процесів природного походження. Органічне виробництво спрямоване на покращення здоров’я фермерів, населення в цілому шляхом виробництва високоякісного продовольства, сировини та інших продуктів, збереження родючості ґрунтів та навколишнього середовища, розвиток сільської місцевості та стимулювання місцевого й регіонального виробництва.

З огляду на вищезазначене, та зважаючи на європейську орієнтацію України, існує невідкладна необхідність розробки та прийняття власної «Державної програми розвитку органічного виробництва» як екологічно-, соціально- та економічно-доцільного напрямку виробничої діяльності.

 

3. Опір селянства України становленню командно-репресивної системи

управління українським селом у 1928-1930 р.р.

Одним з найбільш замовчуваних і відповідно найменш досліджених сторінок історії України є опір селян становленню тоталітарного режиму. В 1929 р. партійно-державне керівництво розпочало масову колективізацію, яку шляхом репресій і терору завершили суцільною колективізацією селянських господарств. Це одна з трагічних сторінок історії нашого народу.

Теоретики і практики більшовицького соціалізму були впевнені, що побудувати його неможливо без ліквідації приватної власності на землю і переходу до колективного господарювання на селі. Тому, обманувши селян гаслом «Земля — селянам!», більшовики відразу після жовтневого перевороту на добровільній основі почали створювати колективні господарства: комуни, товариства спільного обробітку землі (ТСОЗи), радгоспи, сільськогосподарські артілі. Особливого ентузіазму селяни не виявляли.  До початку масової колективізації селяни ще певною мірою зберігали свою економічну незалежність і самодіяльність. Та це суперечило планам тоталітарної системи. Залишалося єдине — насильницькими методами підкорити їх.

 

4. Проблеми трансформації політичної системи сучасної України та приведення

її у відповідність до демократичних стандартів ЄС.

Понад двадцять років триває так званий перехідний період в Україні, як обов’язково необхідний етап зміни однієї політичної системи на іншу (авторитарного чи тоталітарного політичного режиму на демократичний). Тривалість цього періоду визначається двома основними факторами: складністю фундаментальної перебудови всіх сфер життя, політичної, правової свідомості громадян та послідовністю, рішучістю продуманих дій правителями країни.

Трансформація політичної системи, форми правління в Україні за останні 5-7 років безпосередньо пов’язані з політичною діяльністю на користь відповідних фінансових кланів та політичних сил, які були чи є досі при владі. Головною проблемою формування правової, демократичної держави та громадянського суспільства в сучасній Україні треба визнати часту підміну права, законності політичною доцільністю.

Сильна влада – нагальна потреба для українського народу. сила демократичної влади значною мірою ґрунтується на довірі народу, його активній, зацікавленій участі у здійсненні державної політики. Для здобуття такої довіри значну роль відіграють дії самої держави, її посадовців та владних структур.